Чарівний краєвид Куби частина 1

На «острів Свободи» мене заніс вітер із назвою «туристична виставка «FIT Cuba». Після чотирьох днів прес-конференцій, доповідей, офіційних заходів, милування білими пляжами, лобстерів і сальси на піску наша величезна, дружня і дещо різношерстна журналістська тусівка з усього світу попрощалася з туристичним «анклавом» Варадеро й вирушила на відкриття іншої, природно-автентичної Куби.
Ще під час однієї з презентацій мене вразило фото, на якому човен плив водоймою з високими берегами, щільно вкритими тропічною рослинністю. Впіймавши мій захоплений погляд, наша гід Мадалі пообіцяла: «Післязавтра ми там будемо». Що ж, прощання з Атлантичним океаном і лобстерами почало здаватися менш болісним…

Озеро Анабанілья та парк «Топес-де-Кольянтес»

«Анабанілья» мовою доколумбівських мешканців Куби означає «Маленький Кошик Золота». Так звали дочку місцевого індіанського вождя Арімао, одного з лідерів опору проти іспанських конкістадорів. За легендою, кра-суня-індіанка виринає з водойми в дощовий сезон, коли три гірські річки, які живлять озеро, стають особливо повноводими.


Займаю місце в човні й розумію, що бачу наяву ту картинку, яка мені так запала в душу. Це штучне озеро вважається однією з найгарніших прісних водойм у світі. Хай там як, а воно впевнено очолює мій персональний рейтинг.
Вузьке водосховище розкинулося на 27 кілометрів у довжину. На його берегах — водоспади, печери, куди можна заплисти човном (за відповідного рівня води). Є й ресторан — чи не наймальовничіший заклад харчування, в якому мені довелося побувати за всю мандрівну біографію.

А ще озеро Анабанілья вважається найкращим місцем для ловлення окунів. Розповідають, що кілька років тому група із 17 американських рибалок-спортсменів упіймала 69 екземплярів вагою понад 5 кілограмів кожен, а найбільший затягнув на 7 кіло. Рекордсменом же вважається окунь вагою майже 15 кілограмів!
«Бачите жовті розмальовані вантажівки на тому березі? То наш екскурсійний транспорт по національному парку «Топес-де-Кольянтес», — пояснила Мадалі. Швиденько «розбираємо» вантажівки, які виявляються військовими ЗіЛами радянського виробництва, обладнаними для перевезення туристів.

Читайте также  Круиз и опять его высочество Круиз!

Поруч із кожною парою сидінь — пасок безпеки. Наші гіди пристібаються, я ж фотографую тропічні краєвиди, намагаючись устояти на ногах.Гадаю, в Україні незле було б пристосувати такі вантажівки для перевезення пасажирів нашими розбитими після останньої зими дорогами. Трясе, але ж як хутенько їде!Перша зупинка — оглядовий майданчик, із якого відкривається захоплива панорама гірського хребта Ескамбрай та озера, по якому ми щойно плавали.

«На жаль, туристам поки що недоступні такі комбіновані екскурсії. Поїздка човнами по озеру та екскурсія нацпарком бронюються окремо. Причому остання, дводенна з виїздом із Варадеро та ночівлею в готелі в самому парку або в Тринідаді, стає дедалі популярнішою серед туристів», — пояснює Мадалі. Кайфую від усвідомлення переваг журналістського туру.

Хоча в нього є й недоліки — брак часу. Я б не відмовилася провести день-другий у парку, сходити до одного з водоспадів, поплавати річкою в печері, зайнятися рафтин-гом, побачити пернатого символа Куби — птаха трогона, помилуватися кубинською національною квіткою — білосніжною марипосою, насолодитися ароматом камелій…

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *