Лувр як розкіш епох

Барвисті моделі корабликів безтурботно погойдуються на хвилях Гран-Басен-Рон. Для них ця водойма — ніби океан. Закохані парочки розляглися на вистриженому газоні, а зовсім неподалік група пенсіонерів затято ріжеться в петанк.

Повільно підходжу до величного громаддя Лувру. Десь усередині відчуваю легке хвилювання, оскільки після Версальського палацу все в Парижі сприймається інакше.

 

Якщо золотою епохою Версалю вважається правління Людовіка XIV, то для Лувру нею є останні кількасот років, у тому числі… наш із вами час. Адже за останні десятиліття він став одним із найбільших і найвідвідуваніших у світі музеїв. Історія Версалю вже написана, історія Лувру пишеться досі, й ми з вами — її персонажі.

У променях полуденного сонця скляна піраміда Лувру спалахує тисячею вогнів. Побудована у 1989-му на честь 200-ліття Французької революції, вона стала символом Дувру XX століття і однією з «візиток» Парижа. Хтось не перестає захоплюватися нею, хтось називає її шрамом на обличчі міста.

Лувру-музею передує багатосотлітня історія Лувру-фортеці, Дувру-замку, Дувру — резиденції королів, Лувру-бібліотеки і навіть Лувру-в’яз-ниці. Обтяжливо перелічувати всіх, хто докладав руку до зміни вигляду палацу, починав перебудови і називав чергові досягнення ім’ям улюблених себе.

Один із найбільш значущих внесків у створення Лувру-музею зробив Наполеон Бонапарт. Із педантичністю шкільного вчителя великий полководець збирав у цю скарбничку трофеї із завойованих територій. Так тут опинилося полотно «Шлюб у Кані Галілейській» Паоло Веро-незе, вивезене з розграбованої Венеції. Хто знає, чим ще збагатилася б колекція Дувру, якби На-полеона не зупинили в 1812 році…

 

Дивна виходить історія — німцям удалося вмовити російський Ермітаж повернути їм захоплені під час війни цінності, а італійці ось ніяк із французами не домовляться. До речі, викрадення в 1911 році «МониЛізи» з Дувру італійцем зробило це полотно дуже популярним.

Читайте также  Франция, Париж, Диснейленд

У 2012 році коридорами палацу прогулялися 10 мільйонів осіб. Тепер ясно, чому про луврські черги ходять легенди. Втім, стояти по квитки судилося лише тим, хто не спромігся придбати їх в Ін-тернеті й прочитати про потаємні входи, які зовсім і не потаємні.

У різні боки розтікаються сходи та ескалатори, готові доставити відвідувача в обрану ним цивілізацію чи культуру. На відміну від Версальського палацу, в Дуврі велика частина інтер’єрів — це лаконічні просторі зали. Насолодитися оздобленням можна хіба що в покоях Наполеона III. >

 

«Побувати в Парижі й не відвідати Лувр — так само непростимо, як відмовитися від підйому на Ейфелеву вежу», — ця банальна «мудрість» змушує тих із нас, кого вже нічим не здивувати, йти до Лувру тільки тому, що так прийнято і так треба. Ось я поруч із Нікого Само-фракійською, а тут я ховаю руки за спиною і ніби намагаюся бути схожим на Венеру Мілоську, а це — найкраще фото з поїздки, Джоконда з відблиском куленепробивного скла над головами десятків туристів.

 

Для багатьох похід сюди обмежується відвідуванням трьох-чотирьох основних експонатів, інші десятки тисяч предметів старовини і мистецтва таким людям можуть бути просто не цікаві. Зате дехто приїжджає сюди багато разів, щоб відкрити для себе ще одну епоху або культуру.

Лувр — не те місце, куди слід іти бездумно та для галочки у списку туристичних принад. Це щось більше, ніж виставка народного господарства й аукціон вражень.

 

Версаль став надійним притулком для своєї епохи і притаманних їй змін, а Лувр донині змінюється й еволюціонує. Та чи варто порівнювати їх? Обидва колись були королівськими резиденціями, а нині виконують роль музеїв, але зіставляти їх безглуздо. Це як два зовсім різні світи або полюси. У кожного своя історія і своє призначення.

Читайте также  Снежное чудо в французских Альпах

Живемо в епоху, коли міста і країни зводяться з дешевого металу і пластику, коли естетика і візуальна краса приносяться в жертву ефективності капіталовкладень і термінів окупності, коли великі світу цього будують розкішні палаци і ховають їх за високими парканами. Саме тому в людства мало шансів на нові Лувр і Версаль. І саме тому я щасливий бачити красу та розкіш минулого. ■

 

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *